America Must Assert its Leadership in the World

President Joe Biden has a formidable task. In the span of a week, America’s commander in chief must demonstrate to European allies and global enemies that the USA not only is a team player but more importantly he is the team captain with a clear vision of the goal, that he is the leader of the free world – as the job description states.

The President’s itinerary has defined the demands. At the G7 meeting he must lead in developing a workable solution for the free world in a post-pandemic world. There are economic, commercial, political and health considerations to take into account equitably for all.

At the NATO session, the United States must show its commitment to the concept of collective security developed in 1949. Since then the alliance has served as a barricade against Moscow’s expansionism, which wasn’t a fairy tale then nor is it now. But its purpose isn’t merely to designate the line in the sand but also to assure countries, such as Ukraine and Georgia, that they will be protected from continued Russian aggression and threats. Kyiv and Tbilisi must be allowed immediate accession to the alliance without the meaningless Membership Action Plan, which only satisfies Moscow’s demands and not the needs of the remaining captive nations of Russian subjugation.

NATO, the United States and the free world must cease formulating their policies from Russia’s vantage point, whose interests and mission are diametrically opposed to the bloc.

If NATO is to be relevant and succeed in the future it must do what it did at its outset – stand up to Russia and protect the endangered countries. The United States must insist on it and exhibit its commitment to the mission and goal – and budget.

As for President Biden’s meeting with the Russian leader, it’s dangerous and not needed. Moscow is not America’s adversary – it’s the enemy. Meetings, summits, negotiations and diplomatic pleasantries are not necessary. Russia has not done anything – ever – to endear itself to the United States. Truthfully, it has always sought to undermine, subvert and destroy America. Without a clear agenda and objective – such as stop destabilizing the United States and evacuate Russian troops from Ukraine including Crimea – commiserating in Geneva in the Spring with a dictator is a waste of time and effort.

Kurt Volker, President Obama’s point man on Ukraine, observed recently that the face-to-face encounter is riskier for Biden than it is for Putin. Volker continued, saying that “any outcome that seems reassuring and benign on the surface actually works in Putin’s favor.” If the two leaders smile, shake hands and say good bye without an understanding of severe sanctions and consequences for Moscow’s continued aggression against Ukraine and subversion of the United States, Volker said, that would “send a signal globally that the authoritarians can get away with aggressive acts at home and abroad.” Russia and others would then be given a carte blanche to do whatever they wish.

Putin must see Biden “is negotiating from a position of strength,” Volker opined.

If not, then Putin and Moscow – as well as North Korea and Islamic terrorists – will continue to ride roughshod over the world. Not a good lasting impression for the world about President Biden.

Рональд Рейген – Останній антикомуніст

Сьогодні день відходу у Вічність Президента Рональда Рейгена. У його пам’ять, дозвольте мені запросити Вас прочитати мою статтю про останнього дійсного антикомуністичного американського президента Республіканської Партії Рональда Рейгена, який віддійшов у вічність у 2004 р. Ця стаття появилася в тому році у діяспорній газеті «Національній Трибуні».

5-го червня 2004 р., на 93-му році життя після десятилітньої хвороби, відійшов у вічність останній правдивий, щирий антикомуніст. Покійний Рональд Рейген, 40-ий Президент Сполучених Штатів Америки, який ніколи не пережив на власному досвіді лихоліття комуністичного тоталітаризму, цілим серцем і цілою душею вірив, що не було і не може бути нічого гіршого в історії людства, ніж комунізм і все, що він спотворив, а саме - Комуністична партія, Союз Радянських Соціалістичних Республік (читай - московська імперія) – та всі його провідники, прихильники та вислужники.

Це переконання, яке мало свою міцну підставу в його родинному, морально-релігійному вихованні, перепліталося з його цілим життєвим шляхом. Проте, здобувши посаду Президента США, Рональд Рейген точно зрозумів, що він може видвигати свою антикомуністичну політику кожного дня, добре знаючи, що аудиторія, ні прихильна, ні ворожа, не зможе вирвати від нього його визвольну платформу.

Будучи завжди людиною лагідного та жартівливого настрою, Рональд Рейген часто пояснював своїм політичним співпрацівникам, прихильникам та друзям, що не існує легкої відповіді на будь-яке запитання, є лише проста відповідь, яку необхідно знайти для успішнього вирішення будь-якого питання. Ось приклад. Члени його президентської адміністрації та політичні дорадники знали про його ненависть до комунізму і до всього, що зв”язане з ним. Вони навіть підтримували його в цьому. Але вони намагалися йому пояснити, що його Адміністрація потребує суттєву стратегію, за допомогою якої він зможе здобути прихильників і здійснити свій намір знищити комунізм.

Не схвильовано, а точніше - в притаманному йому лагідному способі, Рональд Рейген заспокоював своїх друзів, запевняючи їх, що в нього є стратегія, і вона проста: „Ми виграємо, вони програють, і то все”!

Рональд Рейген, американський патріот ірландського походження,  в молодості займався легкою атлетикою та плаванням, потім був радіо-журналістом, а згодом - кіноактором, що принесло йому найбільшу славу, перш, ніж він вирушив на політичний шлях. Покинувши Демократичну партію і ставши членом Республіканської партії, Рональд Рейген успішно кандидував на посаду губернатора штату Каліфорнії. Він двічі зазнав поразки в спробі стати Президентом США, але в 1980 р. світ побачив Рональда Рейгена господарем Білого Дому у Вашінгтоні.

Залізний ідеаліст, Рональд Рейген вміло поєднував свій ідеалізм зі своїм простим, не науково-філософським підходом до життя. Під кінець свого терміну в Білому Домі, в 1987 р., на запитання, як можна розпізнати комуніста, він слушно пояснив: „Комуніст, це той, хто читає Маркса і Леніна. Але, антикомуніст, це той, хто розуміє Маркса і Леніна”.

Після його повернення до приватного життя, а особливо - після його смерті, політологи та навіть звичайні люди, аналізуючи його політику, застановлятимуться, чи Рональд Рейген дійсно сам, як легендарний каменяр, розвалив Радянську імперію і визволив поневолені Москвою народи СРСР та Східної Європи, включно з українським. Неважливо, чи історія присудить Рональду Рейгену цю золоту сану чи ні. Важливіше, що знайшлася відповідна постать, на відповідній посаді, в відповідному часі, яка своїми настирливими, проникливо гострими антикомуністичними заявами, висловленими з амбони Білого Дому, почала розхитувати цю неморальну імперію та ідеологію, на якій вона була побудована.

Одночасно, треба зрозуміти, що його антикомуністичні почуття не були базовані лише на негативних пристрастях проти однієї ідеології. Рональд Рейген вірив у верховенство людини, в свободу людини, суспільства і народу, в якому вона живе. Виступаючи перед студентами американського університету Нотр-Дам в 1981 р., Рональд Рейген сказав, що наступні роки будуть славними і важливми для Америки, з огляду питання свободи та поширення цивілізації.  „Захід не обмежить комунізм, він його перевершить. Ми не старатимемося засудити його, а точніше - ми відкинено його, як сумний, звивехнений розділ людської історії, останні сторінки якої пишуться саме зараз”.

А студентам Московського Державного Університету в 1981 р. він так пояснив своє бачення свободи: „Свобода – це право пояснювати і змінювати прийнятий спосіб поведінки. Це – тривала революція ринку. Це – розуміння як впізнавати недоліки і шукати розв”язку”.

Виступаючи в Бритійському Парляменті, Рональд Рейген не знімив свою просту думку про свободу людини та народу: „Саме Радянський Союз – це течія, яка пливе проти історії. Марш свободи і демократії залишить марксизм і ленінізм на смітнику історії так, як вона залишила інших тиранів, які приголмшували свободу і накладали намордники на самовиявлення народу.”

І так 40-ий Президент США виповів війну комунізмові та Радянському Союзу. Але це не була кривава війна на жорстокому полі бою, вкритому трупами молодих вояків, а морально-духовна війна ідей, ідеологій, добра проти зла. Рональд Рейген навіки охрестив колишній СРСР імперією зла. Промовляючи на зібранні Національної Асоціації Євангелистів в Америці в березні 1983 р., Президент Рейген сказав: „Будьмо обережні, коли ми чуємо, що радянські керівники проповідують верховенство держави, заявляють про її перевагу над людиною і передбачують її панування над всіма народами світу. Насправді вони – приціл зла в модерному світі. Я звертаюся до вас з проханням: будьте обережні, не спокусіться! Ігнорувати історичні факти та агресивні наміри імперії зла, просто називаючи збройні перегони великим непорозумінням, виключає вас із боротьби добра проти зла”.

Навіть коли він намагався домовитися з Президентом СРСР Міхаїлом Горбачовим про скорочення ядерної зброї, Рональд Рейген бачив, що сама відсутність такої зброї масового винищування не принесе довгоочікувану свободу, незалежність та демократію поневоленим народам та мир людству. Під час нарад в Женеві Рональд Рейген мужньо заявив М. Горбачову: „Дозвольте мені сказати вам, чому ми вам не довіряємо”. Стоячи біля Берлінської Стіни, в 1987 р. він проголосив виклик намісникові Леніна і Сталіна: „Якщо ви шукаєте мир і добробут для Радянського Союзу і Східної Європи, підійдіть до цієї брами. Пане Горбачов, відкрийте цю браму. Пане Горбачов, розваліть цю стіну!”

В очах української діаспори в Америці, Рональд Рейген, як найважливіша політична фігура не тільки в США, а в цілому світі, начебто рівнявся з св. Юрієм - Переможцем, який боровся проти хижого змія. До нього були декілька президентів, які, залежно від часу та політичних пристрастей, по-різному відносилися до СРСР і поневолення України та інших народів Східної Європи. Тоді, коли відносини між Вашінгтоном і Москвою були кращі, вони відкрито не таврували московську імперію, хоча вони були зобов”язані підтримувати прагнення до незалежності тих народів у щорічній президентській проклямації відзначення Тижня Поневолених Народів, яке припадало в липні. Рональд Рейген постійно однаково відносився до комунізму та СРСР.

Відзначення Тижня Поневолених Народів було постійною гострою голкою в середині імперіалістичного ока Москви, і її генсеки часто домагалися від американських державних провідників усунення цього, на їхню думку, непотрібного закону. На щастя, ніхто з Президентів не відважився цього зробити.

Правдоподібно, проклямації підписані Президентом Рейгеном та його вступні заяви, були найзмістовніші з всіх подібних заяв від 1960 р., коли цей обряд був закарбований в законі. І чому ж би ні? Він краще всіх чітко розумів комунізм, московську імперію та історичне прагнення до незалежности українського та інших поневолених народу.

На відзначені Тижня Поневолених Народів, яке відбулося в Білому Домі, 19-го липня 1983 р., у присутності Достойного Ярослава Стецька, голови Українського Державного Правління і голови Проводу Організації Українських Націоналістів, Президент Рейген висловив свою найяскравішу особисту і державну підтримку поневоленим народам, сказвши: „Сьогодні ми розмовляємо з усіма народами Східної Європи, які є відокремлені від своїх рідних і близьких огидною залізною завісою. І кожній людині, яка є скута тиранією, чи то в Україні, Угорщині, Чехословачинні, Кубі чи В”єтнамі, ми надсилаємо вам нашу любов, нашу підтримку і запевняємо вас, що ви – не самі. Наше сповіщання вам є, що ваша боротьба є нашою боротьбою, ваші мрії є нашими мріями, колись ви також будете вільними! Так, як Папа Павло Іван сказав своїм улюбленим полякам, ми – благословенні божественною спадщиною. Ми – Божі діти, і ми не можемо бути рабами”!

Вісім років минуло, поки слова Рональда Рейгена стали дійсністю. Радянський Союз розвалився, і український народ став вільним, незалежним.

Президент Рейген також виявляв свою дотепність, навіть відносно таких серйозних питань, як його віра в перемогу над комунізмом і розвал Радянського Союзу. Одного дня в 1984 р. Президент Рейген мав необережність перевірити мікрофони перед його радіовиступом такою заявою: „Мої співвітчизники, американці. Я радий повідомити вас, що я підписав закон, який унезаконив Росію навіки. Бомбардування розпочнеться протягом п”яти хвилин”.

Дав би Бог, щоб в пам”ять останнього антикомуніста, імперія зла навіки була унезаконнена, і людству не буде потрібен черговий антикомуніст.